Галина Логинова - вона і є Галина Логинова. Про матір Міли Йововович я дізнався вже набагато пізніше:)
Тільки от, на жаль, Галина Логинова вже років п'ять, як більше не письменниця. В другій книжці "Червоне солодке сонце" вже можна помітити, як поступово її лірично-фантастично-філософськ е письмо, притаманне "Піщаній ріці", зникає, і взагалі не покидає враження, що книжка починалася немов однією людиною, а хапливо дописувалася іншою, спочатку була замріяна дівчина, а в кінці - серйозна тьотя...
Згодна! Книжка прив’язує до себе невидимими ниточками, і її, справді, хочеться дочитувати якнайшвидше.
Захоплива книжка... Особливо, якщо прочитати всю за один вечір:)
"Що стосується цього перекладу, у Івана Бондаренка відчувається особливий стиль і професіоналізм"
:)
Цікаво, а що читачам важливіше, стиль чи точність перекладу?